Ваня Barsik_Я не прийду

Він згадує, як повірив у кохання, віддавав йому всі сили й будував спільний світ. Колись кохана обіцяла бути поруч, але поступово віддалялася, залишивши по собі холод, туман і болісні запитання. Герой досі пам’ятає її погляд і слова, а в нічній тиші знову чує її ім’я.

Та ця історія не закінчується проханням повернутися. Навпаки, він повторює, що вже не хоче відновлювати минуле: навіть якщо колишня покличе його назад, усе не стане таким, як раніше. У цих словах є і біль, і спроба звільнитися від спогадів. Герой ще вчиться жити без неї, проте знаходить сили сказати своє остаточне «не прийду».