Де хмари торкаються землі

Срібний сніг укриває гори, стежини зникають під заметами, а стародавній ліс ніби розмовляє з людиною. Серед цієї білої тиші героїня залишає свій слід. Холод її не лякає: він загартовує, а гірські простори допомагають відпустити навіть великі тривоги.

Вона називає себе вільною королевою, яка стоїть одна на схилі. Карпатські вершини в кришталевому вбранні, смереки, схожі на вартових, і відлуння мудрості предків створюють її особистий світ. Навіть коли вітер лютує й мете сніг, душа прагне летіти, мов птах.

Для героїні зима — не кінець, а чисте полотно для нового відчуття себе. Вона більше не потребує чужих вказівок: сама стає своїм шляхом і орієнтиром.