Калина-малина

Герой просить хлопців розпрягти коней, а сам вирушає до дівчини. Вона чекає біля криниці з чистою водою, серед саду й зелені. Для нього це не випадкова зустріч: він уже мріє обійняти кохану й поєднати з нею життя.

Далі Галя несе воду від броду, а козак ходить за нею, шукає приводу напитися зі відерця й подивитися в її очі. У зверненні до калини та малини він просить зберегти їхні долі, щоб зустріч не була останньою.

Вечір наближається, зірка ніби падає в річку, а дівчина не поспішає прощатися. Їхнє побачення завершується сподіванням, що завтра вони знову зустрінуться.