Не відпускай

Йому більше не потрібні чужі дороги й випадкові зустрічі. Там, де вона усміхається, починається світлий день, а давня журба розвіюється, мов гроза за обрієм. У її присутності він нарешті відчув спокій, якого так довго шукав.

Її долоні стають для нього тихим причалом. Один погляд може вгамувати тривоги, а близькість — замінити цілий світ. Він не приховує своєї ніжності й знову повторює прохання не відпускати його, бо поруч із нею знайшов місце, куди завжди хочеться повертатися.

Слова про кохання тут прості й беззахисні. Герой не обіцяє неможливого: він хоче залишитися її людиною, берегти спільне тепло й не загубити те, що вони вже знайшли.