Ой, чий то кінь стоїть

Герой зачарований дівчиною та її білим личком. Він просить подати йому руку, коли сідає на коня, і вона підходить, не приховуючи власного хвилювання. Звичайний жест між двома молодими людьми стає початком складнішого почуття.

Після цього дівчина зізнається, що воліла б і не знати кохання. В одному короткому сюжеті зустрічаються захоплення й гіркота: для нього ця мить — радість залицяння, для неї — можливий початок душевних тривог. Пісня не пояснює, що станеться далі, тож лишається тільки ця двозначна зустріч.