Ой, калино – малино

Козак залишає коней відпочити й поспішає до чорнобрової дівчини. Вони зустрічаються серед саду, біля криниці й броду, де росте верба. Юнак просить води, милується її очима та звертається до калини, ніби та може допомогти йому завоювати серце коханої.

Далі з’являються Галине відро, соловей у вишнях і зоря, що відбивається в річці. Козак не хоче відпускати дівчину додому, хоча вже вечоріє, й вірить у нову зустріч. Природні образи супроводжують просте людське бажання: бути разом, цілувати кохану й берегти спільну долю.