YouTube відео
Щоб відтворити музику, дозвольте завантаження стандартного YouTube-плеєра.
«Тиха вода» — лірична пісня про пам’ять, час і почуття, які не зникають навіть тоді, коли дороги людей розходяться. Річка тут стає живим образом пам’яті: вона забирає біль, зберігає сліди й несе крізь роки те, що люди не змогли сказати вголос.
У тексті переплітаються туман, верба, місячне світло, очерет і береги. Через ці природні образи пісня говорить про любов, втрати та моменти, що залишаються з людиною назавжди.
Про пісню
ТемаПам’ять про кохання, плин часу та сліди минулого
НастрійЗадумливий, теплий, меланхолійний, кінематографічний
Образи й символиРіка, туман, верба, місяць, очерет, береги, сліди
Музичний стильЛіричний український поп / Afrobeat-балада з трьома вокальними партіями
Кому може сподобатисяДля слухачів, яким близькі атмосферні пісні про пам’ять, кохання і час
ВодаРікаТуманКоханняПам’ятьОсіньНічДорога
Текст пісні
[Вступ]
Над рікою схилилась верба,
І туман заховав береги.
Все, що вчора тримало слова,
Нині тихо несуть течії.
[Куплет 1]
Місяць сріблом торкнувся води,
Наче хтось розсипає монети.
Ми залишили в травах сліди,
А світанок розвіяв секрети.
Очерет щось шепоче вночі,
Та його розуміє лиш річка.
Є мовчання гучніше за крик,
Є любов, що живе без обличчя.
[Передприспів]
Не питай у води,
Де початок, де край.
Вона знає усі
Наші «прощай».
І все те, що словами
Не змогли зберегти,
Вона тихо несе
Від весни до весни.
[Приспів]
Тиха вода — береже береги,
Тиха вода — не питає «куди».
Все, що боліло, ховає на дні,
Все, що любили, живе в глибині.
Тиха вода — і над нею туман,
Наче на серці незагоєний шрам.
Навіть коли розійдуться шляхи,
Тиха вода пам’ятає сліди.
[Постприспів]
Тиха вода…
Тиха вода…
Тиха вода…
[Куплет 2]
Дощ малює на плесі круги,
Кожен круг — наче прожита днина.
І пливуть за водою роки,
Та не все поглинає глибина.
Камінь мовчки лежить на піску,
Пам’ятає долоні і літо.
Так і серце тримає в собі
Те, що важко словами відкрити.
Хай осінній холодний порив
Розгойдає над річкою віти.
Є такі, хто назавжди відплив,
Та лишив у душі тепле літо.
[Передприспів]
Не питай у води,
Хто забув, хто чекав.
Вона бачила тих,
Хто любив і втрачав.
І все те, що словами
Не змогли зберегти,
Вона тихо несе
Від весни до весни.
[Приспів]
Тиха вода — береже береги,
Тиха вода — не питає «куди».
Все, що боліло, ховає на дні,
Все, що любили, живе в глибині.
Тиха вода — і над нею туман,
Наче на серці незагоєний шрам.
Навіть коли розійдуться шляхи,
Тиха вода пам’ятає сліди.
[Місток]
Може, ми — тільки листя в воді,
Що зустрілось на кілька хвилин.
Та чомусь серед тисяч доріг
Пам’ятається погляд один.
Може, час — це велика ріка,
І назад не повернеться хвиля.
Та допоки торкає рука —
Значить, ми недаремно любили.
[Підйом]
Хай минають роки…
Хай зміняються дні…
Є такі береги…
Що назавжди в мені.
[Фінальний приспів]
Тиха вода — береже береги,
Тиха вода — не питає «куди».
Все, що боліло, ховає на дні,
Все, що любили, живе в глибині.
Тиха вода — і над нею туман,
Наче на серці незагоєний шрам.
Навіть коли розійдуться шляхи,
Тиха вода пам’ятає сліди.
[Фінал]
Тиха вода — не зупинить свій плин,
Кожен із нас у ній тільки один.
Та серед тисяч розмитих доріг
Вона пам’ятає тепло наших ніг.
[Аутро]
Тиха вода…
Тиха вода…