Y.K. MusicУкраїнська AI-музика
Y.K. Music

Чорний гуцул

Виконавець: Roman LavrukРеліз: 27.01.2026
YouTube відео

Щоб відтворити музику, дозвольте завантаження YouTube-плеєра.

«Чорний гуцул» Roman Lavruk переносить у Карпати, де загублена гірська стежка стає початком довгої розлуки. Послухайте онлайн історію про чоловіка, який не зміг повернутися до коханої вчасно, і дівчину, чиє очікування не було безкінечним.

Текст пісні «Чорний гуцул» — Roman Lavruk: тема й образи

Він кохав дівчину й бачив поруч із нею своє майбутнє. Та одного дня вирушив у полонину, де гори раптом змінилися: вітер збив із дороги, насунулася ніч, а стежки загубилися між смереками. Замість швидкого повернення почалися блукання й тривожні спроби знайти шлях додому.

Тим часом дівчина продовжувала дивитися на дорогу серед верховин. Минали дні й ночі, а того, на кого вона чекала, все не було. У цій відстані між двома людьми найболючішим стає навіть не гірський туман, а незнання: чи живе ще їхня спільна надія, чи повернеться він узагалі?

Зрештою в її житті з’являється інший. Для чоловіка, який загубив дорогу в горах, це означає втрату значно більшу, ніж змарнований час. Карпатський краєвид тут зберігає пам’ять про кохання, якому забракло зустрічі в потрібну мить.

Музичний профіль

Характер пісні

Жанршансон / поп-шансон
Настрійтужливий, драматичний
Темппомірний · 103 BPM
Текст пісніоповідний, сумовитий
ТемаГірська дорога розлучає закоханих: він губиться в полонині, а вона зрештою перестає чекати
Образи й символигори, полонина, смереки, вітер, дорога, ніч
Кому може сподобатисяМоже відгукнутися тим, хто знає, як болить запізніле повернення, коли дорога додому ніби та сама, а людина, заради якої йшов, уже живе іншим життям.
Теми та асоціаціїНатисніть, щоб знайти схожі пісні

Повний текст пісні «Чорний гуцул» — Roman Lavruk

Послухайте, добрі люди, що скажу я вам,
Було це в темних горах, де туман лягав.
Колись жив там чорний гуцул, тінь ішла за ним,
І кохав сильно дівчину — долю бачив в ній.
Гей, доле, доле гірська, не крути так шлях,
Не усім серцям судилось жити у піснях.
Там, де ніч без краю й часу,
Гори кличуть знов,
Він знайшов свою дівчину —
В ній його любов.
Раз пішов він в полонину — день був, як роса,
Та сховала стежки гірські чорна полоса.
Вітер збив йому дорогу, ніч упала з хмар,
І блукав поміж смерек, у полоні чар.
Гей, стежко, верни знову, покажи сліди,
Без дороги пропадають молоді роки.
Ще не відав, що у горах
Стежки заплете,
Що любов, як вітер в полі,
Назад не веде.
А дівчина ждала-ждала день і не один,
Все дивилась на дорогу поміж верховин.
Та минали довгі ночі, гас її вогонь,
І прийшов до неї інший — забрав у полон.
Гей, серце, дівоче — слабка сльоза,
Не завжди чекаєш того, кого доля дала.
Один раз у сильну зливу хтось тихенько стукнув,
Блискавка залила хату — світ на мить затухнув.
Виглянула у віконце, а там у вікні
Стоїть тінь милого на рідній землі.
Гей, не клич — вже пізній час,
Доля двох сердець розвела між нас.
Між дощами і громами
Вийшла на поріг,
І любов злякалась світла —
Полетіла в вись.
Тепер ходить в горах тінь чорного гуцула,
Не лякайся, як зустрінеш — він не несе зла.
Бо не знайде він дороги, де колись зблудив,
Він шукає лише долю, що колись згубив.
Гей, гори, прийміть його душу,
Між горами тільки знайде серце тишу.
Якщо стрінеш його в горах —
Не питай, мовчи,
Бо він ходить по стежині,
Де щастя згубив.
Де любов його згоріла,
Доля не дійшла,
Він мовчить, бо кожне слово
Ріже без ножа.