Зачаровано падають зорі.

У темряві з’являються світлі смуги, які на мить перетинають небо й зникають у далекому просторі. Оповідач запрошує згадати відчуття, коли стоїш під зорями, дивишся вгору й думаєш про щось своє. Видовище здається майже чарівним, хоча триває лише кілька митей.

У пісні звучить і давнє повір’я: побачивши падучу зорю, варто встигнути загадати бажання. Але чи справді такі мрії здійснюються, ніхто не знає. Саме в цій невизначеності живе її світлий настрій — не обіцянка дива, а можливість бодай на мить повірити в нього.