Моя тиша

Кохана людина для героя — тиша серед метушливих слів, весна серед вітрів і світло, яке не згасає. Він порівнює її з океаном, зіркою на дорогах та чимось дуже близьким серед тисячі чужих світів.

Його головне прохання — залишитися поруч хоча б у серці, навіть якщо колись згаснуть вогні. Він переконаний, що впізнає тепло коханих очей крізь довгі ночі. Ці образи передають глибоку довіру та бажання не втратити зв’язок.