أنت ملفوف، أنت شتلة! وتلك السمراء — يا لها من عِلّة…

У словах звучить перебільшене зізнання: герой так захоплений дівчиною, що готовий летіти до неї без перепочинку. Він говорить про серце, охоплене полум’ям, і про те, як складно приборкати несподіване почуття.

Інша частина історії нагадує веселу розмову: хтось запитує, чи не п’яний закоханий, і дивується його вибору. Герой заперечує та знову повертається думками до темноволосої дівчини. Саме це зіткнення жартів, сумнівів і впертого кохання створює характер пісні.