Ой, чиє ж то жито, чиї ж то покоси
Щоб відтворити музику, дозвольте завантаження YouTube-плеєра.
«Ой, чиє ж то жито, чиї ж то покоси» — трагічна народна історія про молоду жінку, яка чекає чоловіка із солдатської служби й не витримує тяжкої праці та самотності. Її доля переходить у казково-моторошний образ тополі, що зберігає пам’ять про кохання й дитину.
Текст пісні «Ой, чиє ж то жито, чиї ж то покоси» — NE_TVOYA_MRIYA: історія та емоції
На початку звучить знайомий народний образ дівчини з розпущеною косою, яка покохала молодого хлопця. Та сімейне щастя швидко обривається: мати проводжає сина у солдати, а молоду невістку відправляє в поле жати жито.
Виснажена працею й розлукою, жінка до світанку перетворюється на тополю. Коли чоловік повертається додому й питає про дружину, мати посилає його рубати саме те дерево, не відкриваючи правди.
Лише під ударами сокири тополя заговорює голосом коханої й просить зупинитися, бо на її листі спить їхня дитина. Так проста побутова історія перетворюється на трагічну баладу про розлуку, материнську жорстокість і кохання, яке повертається надто пізно.







