Y.K. Music
Вона любила квіти
YouTube відео
Щоб відтворити музику, дозвольте завантаження YouTube-плеєра.
Вона любила білі айстри та польові маки, а він — її мінливий характер і лукавий погляд. У «Вона любила квіти» від «П’яного Маестро» захоплення поступово переростає у спільне життя.
Текст пісні «Вона любила квіти» — П’яний Маестро: історія та емоції
Герой згадує дівчину, яка могла за мить перевернути його звичний порядок: то сміялася, то зникала без пояснень. Він носив їй квіти й був готовий миритися з її впертістю, бо без неї вже не уявляв жодного дня.
Минають роки, але вони залишаються разом. Замість чергового букета він дарує коханій обручку, а знайомі квіти не зникають із їхнього життя. Її усмішка й досі хвилює його так само, як на початку стосунків.
Музичний профіль
Характер пісні
Жанрдиско-поло
Настрійсвітлий
Темппомірний · 112 BPM
Енергіявисока
Текст пісніспогад про тривале щасливе кохання
Повний текст пісні «Вона любила квіти» — П’яний Маестро
Вона була із тих, що не любила правил
Один її лиш погляд мені життя поправив
Я жив собі спокійно, нікого не шукав
А з нею став таким, яким себе не знав
Вона любила музику, світанки і мости
Могла за п'ять хвилин весь мій порядок рознести
То сміхом зачарує, то зникне без слідів
А я заради неї на все піти хотів
Вона крутила світом, і мною заодно
А я пірнав у неї, як в молоде вино!
Вона любила квіти, а я любив її
Носив їй білі айстри і маки польові
Ішла вона, мов пісня, красива і жива
А в мене від кохання крутилась голова
Вона любила квіти, а я любив її
Я думав лиш про неї у будні й вихідні
Її хода зводила із розуму мене
А погляд той лукавий не відпускав ніде
Вона була уперта, смілива і палка
Неначе міцна кава — солодка і гірка
То полум'ям обпалить, то усміхом манить
А я уже не знав, як без такої жить
То ніжна, наче літо, то справжня хуліганка
То сонце серед ночі, то рання забаганка
І хай вона ламала всі правила мої
Я вже не уявляв без неї свої дні
Вона любила квіти, а я любив її
Носив їй білі айстри і маки польові
Ішла вона, мов пісня, красива і жива
А в мене від кохання крутилась голова
Вона любила квіти, а я любив її
Я думав лиш про неї у будні й вихідні
Її хода зводила із розуму мене
А погляд той лукавий не відпускав ніде
Минули роки, ми і досі з нею вдвох
За нас усе, напевно, вирішив вже Бог
І замість тих букетів і маків польових —
Надів обручку, що дорожча золотих!
Вона так любить квіти, а я люблю її!
Дарую білі айстри і маки польові
Іде вона, мов пісня, красива і жива
А в мене, як і раніше, кружляє голова!
Вона так любить квіти, а я люблю її
Я думаю про неї у будні й вихідні
Її хода все зводить із розуму мене
А погляд той лукавий не відпуска ніде!
А погляд той лукавий не відпуска ніде!
