Сонце за талонами

У трубах заводу холоне зола, над касою блимає неон. У чоловіка в кишені останній талон, а жінка поруч знову провела ніч без сну. Касир перекреслює номер і час, а у списку на завтра немає їх обох. За вікнами — залізні заслони, і навіть сонце тут намагаються відпускати за правилами.

Та крізь протікаючий дах пробивається світло. На сьомому поверсі сусідка стискає ключі: вона теж стояла вночі за сонцем. Герой ловить промінь дзеркалом і спрямовує його в сірий під’їзд. На коротку мить будинок оживає — світло доходить туди, де його вже не чекали.

Тепер він простягає руку жінці поруч і хоче розділити з усіма те, що лишилося. Закони можна переписувати скільки завгодно, але на людське тепло нікому не потрібен талон.